Сьогодні мала велику честь виступати із вітальним словом, з нагоди святкування 85 річчя Карпатського національного університету та відкриття ІV Міжнародної науково-практичної конференції «Україна моя вишивана: освітньо-виховний та етнокультурний потенціал української вишиванки». І справді рідна вишиванка близька кожному українцеві — і серцем, і душею. Здавалося б, проста річ — сорочка, вишита нитками. Але насправді — це цілий всесвіт, код нації, який закладений не лише у візерунках, а й у нашому колективному генетичному, культурному і духовному коді.
Вишиваймо разом із нашими дітьми не лише рушники чи сорочки — вишиваймо нову Україну, де кожен рядок буде про гідність, про красу, про свободу. Тож бережімо цю ниточку між поколіннями. Передаваймо її дітям, як спадок, як святиню. Бо допоки живе вишиванка — живе Україна. У день вишиванки ми не просто одягаємо красивий одяг. Ми одягаємо душу. Ми кажемо всьому світові: «Ми — є! Ми — нація! Ми — нескорені!»
