Живе Кобзар у пам’яті народу,
Живуть його слова, і мрії, і думки.
Хоч зазнавав великі перешкоди,
Та спадщина його сягла в віки…
В історії завжди залишаться імена, які з гордістю вимовляє людство, до яких належить й ім’я великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Весь всій могутній талант він присвятив служінню народові. І сьогодні, живучи у вільній незалежній державі, ми з гордістю згадуємо Великого Кобзаря,бо він убрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний, як життєдайний дощ, як весняний вітер, як ясне сонце, як щедра рідна земля. З минулого віку й до наших часів, а далі – у майбутнє, у нові віки.
Щовесни на початку березня в Рожнівському ліцеї «Гуцульщина» вшановують пам’ять Великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка.
Тарас Шевченко – постать далеко відома за межами України. Творчість цього поета можна не любити, можна критикувати, можна ставитися до неї із великою любов’ю… У будь-якому випадку байдужим вона не залишає нікого. У чому ж феномен нашого великого митця? Чому і сьогодні, майже через півтора століття після його смерті, твори, написані Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі? Син кріпака, сирота змалку, талановитий юнак, що не має змоги розвинути свій талант художника… Про ці факти з життя Тараса Григоровича ми знаємо давно. Повторюємо їх як завчену раз і назавжди інформацію, анітрохи не замислюючись над їх справжньою сутністю: яку ж силу духу слід мати, щоб у таких умовах не зламатися, не збайдужіти душею, не зчерствіти серцем, а все думати і піклуватися про свій народ? Аби відповісти на це та інші питання, перегорнути сторінки життя та творчості славнозвісного митця, педагогами ліцею було проведено різноманітні заходи
Поезія Тараса Шевченка давно стала нетлінною і важливою частиною духовного єства українського народу. Шевченко для нас – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. З чого черпають сили й надії. У глибини майбутнього посилав він свої непорушні заповіти синам свого народу, і серед цих заповітів перший і останній:
Свою Україну любіть,
Любіть її… во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
