«Мова — це не просто звуки, це душі нашої крила,
В ній і сонце, і дощі, і небес незгасна сила.
Плекаймо кожне слово, як перлину дорогу,
Бо в мові — шлях до серця і віра в перемогу!»
21 лютого світова спільнота відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято було засноване ЮНЕСКО з метою підтримки мовного та культурного різноманіття, а для нас, українців, воно сьогодні набуло особливого, глибинного сенсу.
Мова — це не просто засіб спілкування. Це тихий шепіт вітру в тополях, це гуркіт Дніпра, це перша колискова і найщиріша сповідь. Вона кришталева, як гірське джерело, і міцна, як гартована сталь. Сьогодні кожен із нас стає її охоронцем і творцем.
Цей тиждень став для нашої шкільної родини справжнім мистецьким одкровенням. Ми не просто гортали сторінки підручників — ми вчилися відчувати мову як живий, пульсуючий всесвіт. Це час, коли ми на мить зупиняємо буденну метушню, щоб відчути на смак кожне слово, що передали нам предки. Кожен день відкривав нові грані нашого скарбу: від витонченої каліграфії та поетичних читань до азарту мовних квестів. Наші юні мовознавці (5-7 кл) перетворилися на справжніх детективів! З неймовірною цікавістю вони поринули в гру «Анти-суржик Патруль», де «лікували» речення від помилок та вчилися чистоти мовлення. Між учнями 8-9 класів розгорівся справжній мовний батл думок «Український сленг: круто чи занадто?». Десятикласники дискутували на тему «Мова як інструмент інформаційної війни». Розбирали, як слово стає зброєю та чому медіаграмотність — це наш інформаційний бронежилет. Старшокласники поєднали корисне з креативним. Майбутні випускники ділилися лайфхаками «Як підготуватися до НМТ з мови без стресу», а після — досліджували культурні перетини у темі «Сучасний український реп та література»
Мова — це наш генетичний код, наша броня і наша найніжніша пісня.
Плекаймо своє, бо в кожному слові — наша сила і наше майбуття.
