Чорна звістка приголомшливо вразила наші серця. Трагічно обірвалося юне життя учня нашого ліцею Василя Зозулика. Роєм крутяться думки про нього. Немає слів… Тільки невимовний біль та смуток розривають наші душі…
Щиро співчуваємо рідним: мамі Мирославі Ярославівні, татові Віктору Михайловичу, братику Мирославу, сестричці Вікторії, усім рідним, друзям, однокласникам.
Василько був дуже світлим хлопчиком, товариським, успішним у навчанні, любив спорт і життя…
Василь так трагічно і так раптово покинув нас… Пам‘ять про нього вічно житиме в наших серцях.
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини та нехай добрий, світлий спомин про нашого Васю стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів та усіх, хто знав його, любив і шанував.
Господи, прийми його світлу душу у Царство Своє.
